1. Особливості роботи з дітьми з ЗПР.
Затримка психічного розвитку — це вповільнення темпу розвитку психіки дитини, що виражається в недостатності загального запасу знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкій пересиченості в інтелектуальній діяльності. Затримка психічного розвитку спричиняється найрізноманітнішими причинами. Водночас діти цієї категорії мають низку загальних особливостей розвитку пізнавальної діяльності й особистості.
Увага
Усім дітям із затримкою психічного розвитку властиве зниження уваги. Слід відзначити, що зниження стійкості уваги може мати різний характер: максимальне напруження уваги на початку виконання завдання й подальше його зниження; настання зосередження уваги після певного періоду роботи; періодичні зміни напруження уваги та її спад упродовж усього часу роботи.
Сприйняття
Спостерігається неповноцінність тонких форм зорового і слухового сприйняттів, просторові й часові порушення, недостатність планування й виконання складних рухових програм. Таким дітям потрібно більше часу для приймання й опрацювання зорових, слухових та інших вражень. Однією з особливостей сприйняття таких дітей є також те, що подібні якості предметів сприймаються ними як однакові (наприклад, овал сприймається як коло). Крім того, недостатньо сформованими є просторові уявлення: орієнтування в напрямках простору здійснюється на рівні практичних дій, сприйняття перевернутих зображень утруднене, виникають труднощі під час просторового аналізу й синтезу ситуації.
Пам'ять
Особливо страждають ті її види, які вимагають участі розумових процесів (опосередковане запам'ятовування). Погіршені й найбільш елементарні види пам'яті. Механічна пам'ять цих дітей характеризується зниженням продуктивності перших спроб запам'ятовування. Однак час, необхідний для остаточного заучування, близький до норми. Хоча такі діти й зазнають труднощів на початковому етапі запам'ятовування слів, у більшості випадків вони успішно виконують завдання (розумово відсталі діти з цим не справляються).
Мислення
Діти із затримкою психічного розвитку демонструють високий порівняно з розумово відсталими дітьми рівень розумової діяльності, особливо під час виконання наочно-дійових і наочно-образних завдань. Досить високі показники спостерігаються під час виконання ними завдань за наочним зразком. Деякі утруднення в цих дітей викликають завдання, у яких відсутній наочний зразок. Особливості розумової діяльності найбільш яскраво проявляються в словесно-логічному мисленні: відсутність готовності до розв'язання, недостатня виразність орієнтовного етапу в процесі розв'язання, нездатність до необхідного зусилля, невміння контролювати себе під час виконання завдання, низький рівень розвитку головних розумових операцій.
Мовленнєва діяльність також має низку особливостей:
• бідний словниковий запас (особливо активний), звуженість понять, їхня розпливчастість,іноді хибність;
• істотні труднощі в оволодінні граматичним матеріалом мови (особливо в розумінні й уживанні логіко-граматичних структур);
• своєрідне формування словотворчої системи мови;
• більш пізнє оволодіння здатністю усвідомлювати мовлення як особливу діяльність, що відрізняється від предметної;
• розлади у формуванні монологічного мовлення.
Під час роботи з такими школярами важливо не тільки з'ясувати причини, що зумовили труднощі в навчанні,— дітей потрібно навчати ставити перед собою мету й усвідомлювати способи її досягнення. Кожне складне завдання треба ділити на більш прості й допомагати учневі перейти від одного до іншого. Знову ж таки, не слід забувати про індивідуалізацію навчального процесу. Учнів слід привчати до вміння порівнювати свої первинні та вторинні знання. Кожне досягнення (навіть незначне) вчитель повинен оцінювати.
Діти з ЗПР мають знижений темп роботи та працездатність.
• Отже, для них необхідно зменшити об'єм завдань та їх кількість, а складність повинна бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданнями відповідної складності та перфокарти, у які треба лише вставити відповідну орфограму чи числову відповідь (і зовсім немає потреби переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма).
Вони як правило, не мають достатніх навичок самостійної роботи.
• потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не відволікалися та не втрачали напряму діяльності).
• потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель має переконатись, як і наскільки точно учень зрозумів, що від нього вимагають, і лише після цього дозволяти виконати завдання. У разі потреби надати учневі додаткові роз'яснення щодо виконання завдання.
• уміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагення до пізнавальної діяльності; запобігати й адекватно реагувати на зміни в психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини.
Серед видів роботи з дітьми зі зниженою научуваністю слід приділяти увагу завданням на запам'ятовування, формуванню зосередженості та спостережливості, вправам на аналітичне сприймання, тобто вміння розчленувати зображений предмет чи явище на окремі елементи. Особливо приваблюють таких дітей ігрові моменти в процесі навчання, створення ситуації успіху.
І перш за все, у дитині необхідно побачити не просто учня, а Людину з її проблемами та болем. Потрібно уникати повчань (від них дитина просто втече), зрозуміти й прийняти її такою, якою вона є. Тільки відчувши позитивне ставлення до себе, дитина готова буде прийняти допомогу вчителя. Відомо, що агресивність проблемних дітей — це форма захисту. Якщо учень почувається впевнено захисні інстинкти перестають спрацьовувати. Тож важливо, щоб у вчителеві він відчув старшого товариша (чому не альтернатива вулиці?).
Затримка психічного розвитку може зумовлюватися багатьма чинниками. Зокрема, це спадкова схильність, порушення функціонування мозку в період внутрішньоутробного розвитку, пологові ускладнення, хронічні та тривалі захворювання в ранньому дитинстві, невідповідні умови виховання.
Значна частина дітей із затримкою психічного розвитку, отримавши своєчасну корекційну допомогу, засвоює програмовий матеріал і «вирівнюється» після закінчення початкової школи. Водночас чимало учнів і в наступні роки шкільного навчання потребують особливих умов організації педагогічного процесу через значні труднощі в засвоєнні навчального матеріалу.
Поради учителеві
• Зосередьте увагу на сильних сторонах учня та спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас будьте готові до того, що доведеться поступово заповнювати прогалини в знаннях, уміннях і навичках школяра.
• Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний).
• Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.
• Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічну витривалість і розумову працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі потрібно пояснити чи показати щось багаторазово.
• Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.
• Спільно з учнем поетапно аналізуйте виконання завдання.
• Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.
• Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь і навичок, однак надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.
• Подолання труднощів у навчанні — це результат спільної тривалої та кропіткої роботи педагогів, психологів, батьків та терапевтів. Сподіваюся, що зазначені поради будуть корисними для повсякденної роботи педагога в класі, де навчається дитина з особливими освітніми потребами.
Підготувала практичний психолог Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Козівського району Пуківська Галина Степанівна
2. Специфіка корекційної роботи з дітьми, у яких ЗПР
Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це порушення нормального темпу психічного розвитку, в результаті чого дитина, яка досягла шкільного віку, продовжує залишатися в колі дошкільних, ігрових інтересів. При ЗПР діти не можуть включатися в шкільну діяльність, сприймати шкільні завдання і виконувати їх. Вони ведуть себе в класі так, як в умовах гри в групі дитячого садка або в сім'ї.
Основні завдання корекційно-виховної роботи:
–допомогти дітям з ЗПР оволодіти різноманітними знаннями про навколишній світ, розвивати в них спостереження і досвід практичного навчання, формувати вміння самостійно добувати знання і користуватися ними;
–шукати такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини;
–проводити лікувально-оздоровчі заходи;
–міняти види діяльності на уроці з метою відпочинку;
–здійснювати індивідуальний підхід, індивідуальну допомогу;
–давати завдання з опорою на зразки;
–проводити доступніший інструктаж щодо виконання завдань;
–для закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи;
–проводити динамічне спостереження за просуванням кожної дитини;
–під час навчання дитини звертати увагу на стан різних сторін його психічної діяльності: пам'яті, уваги, мислення, мовлення, темп роботи, вміння поборювати
перешкоди;
–в разі необхідності учень повинен відвідувати логопедичні заняття;
–проводити індивідуальні корекційні заняття, на заняттях використовувати різноманітні види практичної діяльності.
Важливо, щоб батьки дитини з ЗПР стали активними учасниками корекційно-розвивального процесу, повірили в можливості своєї дитини і позитивний результат корекційної роботи.
В корекційній роботі поряд з спеціальними вправами необхідні вправи на:
–зміцнення м'язів кисті руки, дрібної моторики пальців рук;
–розвиток пам'яті;
–розвиток уваги;
–розвиток мислення;
–розвиток мовлення.
Заняття на розвиток уваги
Мета: Розвиток та корекція довільної та активної уваги, пам’яті, уяви, дрібної моторики. Створення веселого і життєрадісного настрою. Розвиток навичок вербального й невербального спілкування. Розвиток мовлення, збагачення словника. Вдосконалення рухів і сенсомоторного розвитку.
Обладнання:
дві непрозорі торбинки з дрібними предметами; методика Мюнстерберга;
картки із зображеннями для вправи «Спробуй виконати».
Форма проведення: групова (5-6 учнів).
Тривалість заняття: 45 хв.
Хід заняття:
Тривалість заняття: 45 хв.
Хід заняття:
Організаційний момент (2 хв.)
Учні розташовуються навколо столу.
Психолог повідомляє тему заняття.
Психолог повідомляє тему заняття.
1. Вправа-привітання. (2 хв.)
Мета: створення позитивного емоційного настрою, атмосфери довіри та доброзичливості, зняття емоційного напруження.
Усміхнись усім довкола
Небу, сонцю, квітам...
І тоді обов’язково
Буде день привітним
Хід вправи:
Психолог вітається і по черзі з дитиною і говорять одне одному компліменти .
2. Вправа-гра „Cлухай сигнал”(4 хв.)
Мета: розвиток активної уваги.
Хід гри: на один плеск в долоні дитина зображає тополю (підняті вгору руки, долоні разом), на два плески – вербу (руки зігнуті в ліктях опущені вниз ) 3.Гра "Так чи ні?" (3хв.)
Мета: розвиток уваги.
Хід гри: гравці стають у коло. Психолог пояснює завдання: "Якщо ви згідні з твердженням, то піднімайте вгору руку і кричіть "Так!", якщо не згідні – опускайте руку і кричіть "Ні!".
Чи є в полі світлячки? Чиє в морі рибки?
Чи є крила у теляти? Чи є дзьоб у поросяти?
Чи є хвіст у півня?: Чи є ключ у скрипки?
Чи є рима у вірші? Чи нема помилки?
4.Гра "Хто уважніший?" (7 хв.) Мета: розвиток мимовільної уваги, оперативної пам'яті, класифікації. Психолог зачитує шість слів з інтервалом у 2-3 секунди. Наприклад: цукерка – троянда – шоколад – ромашка – торт – тюльпан. Після цього дітям ставлять такі запитання : - Які назви квітів і скільки їх було у цьому списку? - У які групи можна об'єднати ці слова?
5. Вправа «Відгадай предмет» (5 хв.)
Мета: розвиток дрібної моторики пальців рук дитини.
У дві непрозорі торбинки розкладено однакова кількість дрібних предметів (цукерки, ґудзики, монети, горіхи тощо).
Грають двоє учнів. Їм зав'язують очі. Однією рукою вони тримають торбинку, іншою – по команді психолога швидко витягують названий предмет.
Мета: розвиток дрібної моторики пальців рук дитини.
У дві непрозорі торбинки розкладено однакова кількість дрібних предметів (цукерки, ґудзики, монети, горіхи тощо).
Грають двоє учнів. Їм зав'язують очі. Однією рукою вони тримають торбинку, іншою – по команді психолога швидко витягують названий предмет.
6. Гра –розминка „Квітка настрою”(3 хв.)
Мета:розвиток емоційної сфери.
Хід вправи:дитині пропонується взяти пелюстку такого кольору, якого, на її
думку, у неї настрій.
Обговорення.
7.Вправа «Знайди слова» (методика Мюнстерберга) (10 хв.)Бсоцепаколзимаоравитриметиройонукатроснігприванримаспромковзанирожзукасвафотяктопаворсіченьопралідукрежизагушеньвікорморозхахакоктребапривамамокригавориміярдитопренрифавсалуковзанкацаколмаінійтапелавканікулипрогентурисметривфасоксюрпризкикомелжзрилуфоказнегочистрепимішокагафетикпафтомарисимолекарцукеркапкартщовузаметільпропрувафсятьловкусвятопрощуколетрісупротилялаверисмафіктопресвентокук
Бсоцепаколзимаоравитриметиройонукатроснігприванримаспромковзанирожзукасвафотяктопаворсіченьопралідукрежизагушеньвікорморозхахакоктребапривамамокригавориміярдитопренрифавсалуковзанкацаколмаінійтапелавканікулипрогентурисметривфасоксюрпризкикомелжзрилуфоказнегочистрепимішокагафетикпафтомарисмолекарцукеркапкартщовузаметільпропрувафсятьловкусвятопрощуколетрісупротилялаверисмафіктопресвентокук
8.Вправа„Спробуй виконати” (5 хв.)
Мета: розвиток пам’яті, уваги, слухового сприйняття.
Хід вправи: психолог знайомить дитину із завданням. Картки з намальованими
геометричними фігурами означають виконання певного руху, а саме:
□ -руки в сторону ○ –руки вгору ▲ –руки в низ
Психолог показує дитині картку, а дитина виконує відповідні рухи. (можливо,
під спокійну музику)
9.Прощання. Гра „Чарівники” (4 хв.)
Прощаючись психолог і дитина говорять, що
вони зробили б для всіх, якби в них була чарівна паличка.
Підготувала практичний психолог
Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Козівського району
Пуківська Галина Степанівна
(використовується на підготовчому етапі)
Уроки логоритміки проводить логопед. Методично правильно дібрані вправи на заняттях з елементами логоритміки впливають на загальний тонус, настрій, моторику, нормалізують дихання.
Під час занять діти розвивають артикуляційний апарат, увагу, пам'ять, міміку, їхні жести, пантоміміка стають більш усвідомленими, різноманітними. За допомогою цих вправ можна навчити дітей розпізнавати і передавати такі почуття, як радість, здивування, огида, гнів, цікавість, острах, сором, провина.
Крім розвитку психомоторних функцій, ці вправи допомагають регулювати поведінку дитини в колективі. Тренувати вміння розпізнавати емоційний стан за мімікою можна також за допомогою малюнків.
Арт-терапевтичні засоби допоможуть якісно сформувати кожен компонент мовленнєвої системи (фонетико - фонематичні процеси, лексико - граматичну будову, зв'язне мовлення).
Мета:
· підготувати мовний апарат до вироблення певних артикуляційних позицій;
· покращити координацію мовлення з рухами;
· розвивати дрібну моторику рук, довільну увагу, вміння працювати в групі;
· виховувати наполегливість.
Завдання:
· зняти психоемоційне напруження;
· сприяти формуванню швидких і точних реакцій на зорові та слухові подразники;
· виконувати логопедичні вправи та завдання;
· зняти психоемоційне напруження дитячого колективу, формувати навички адекватної поведінки, тобто соціалізацію дитини через гру;
· створити позитивний емоційний настрій;
· мотивувати до виконання логопедичних вправ та завдань.
1.Вправа на знайомство.
Мета: зосередити увагу дітей; налаштувати на спільну роботу; створити приємну атмосферу.
Діти стають у коло та беруться за руки. Логопед звертається до кожного з дітей, промовляючи його ім´я. Наприклад: «Доброго дня, (Наталочко)!». Діти повторюють кожне звернення разом.
2.Вправа “Емоції”.
Мета: навчити правильно передавати емоції; розвивати зорову увагу.
Учасники витягують картки, де зображена певна емоція. Логопед пропонує передати ці емоції.
Завдання кожного - відобразити міміку так, щоб учасники відгадали емоцію, зображену на малюнку. (При мімічному зображенні картинка з емоцією повинна бути розвернена до групи).
3.Вправа “Щітки”.
Мета: покращити координацію мовлення з рухами.
Логопед виконує рухи , промовляючи слова: «Цією щіткою я чищу зуби». (Імітація чищення зубів). «Цією щіткою - черевики». (Нахили вниз). «Цією щіткою - чищу речі». (Нахили в сторони). «Всі три щітки мені потрібні». (2 присідання).
4.Вправа “Замок”.
Мета: розвивати дрібну моторику рук.
Логопед промовляє слова і демонструє певні рухи. Діти повинні повторити рухи.
- На дверях висить замок.
(З'єднати пальці обох рук в замок).
- Хто його відкрити б міг?
(Пальці зчеплені в замок, руки тягнуться в різні сторони).
- Постукали.
(Не розчіплюючи пальці, постукати долонями один до одного).
- Покрутили.
(Покрутити зчеплені руки в зап'ястках).
- Потягнули.
(Пальці зчеплені в замок, руки тягнуться в різні сторони).
- І відкрили.
(Розчепити пальці).
5.Логопедична казка.
Мета: розвивати довільну увагу; підготувати мовний апарат для вироблення певних артикуляційних позицій.
Логопед перед початком читання казки визначає разом із дітьми дійових осіб казки. Пропонує зробити інсценізацію і призначає ролі.
Кожен виконавець отримує своє завдання, яке він повинен виконувати, коли почує під час читання казки ім'я свого героя. (Одна дитина може виконувати дві ролі).
Завдання:
Дід — артикуляційна вправа “Усмішка”;
Собачка — артикуляційна вправа “Лопатка”;
Рукавичка — артикуляційна вправа “Покараний язик”;
Жабка-Скрекотушка — артикуляційна вправа “Великі ґудзики і маленькі ґудзики”;(Максимально округлити губи (великий ґудзик), витягнути губи "трубочкою" (маленький ґудзичок).
Мишка-Шкряботушка — артикуляційна вправа “Чашечка”;
Зайчик-Побігайчик — артикуляційна вправа “Сховаємо цукерку”;
Лисичка-Сестричка — артикуляційна вправа “Хованка”;
Вовчик-Братик — артикуляційна вправа “Трубочка”;
Кабан-Іклан — артикуляційна вправа “Голка”;
Ведмідь — артикуляційна вправа “Смачне варення”.
(Казку логопед читає з голосовим наголошенням усіх героїв).
6.Вправа на завершення.
Діти стають у коло та беруться за руки. Логопед звертається до кожного із дітей, промовляючи його ім´я. Наприклад: “Будь здорова та щаслива, (Наталочко)!”, “Завжди посміхайся та радій, (Оксаночко)!”, “Будь мужнім і відважним, (Олександре)!” тощо. Діти повторюють кожне звернення разом.
Література:
1. Щоб ротик був слухняний. С.Макарова., Логопедичний практикум. - Тернопіль:Підручники і посібники, 2005. - с.4-6.
2. Практикум по арт-терапии / Под ред. А. И. Копытина. СПб.: Питер, 2000. с. 425 – 427.
3. Арт-техніки в психокорекції казкою.[ Техніка .1 ];
Мельник
Діана Петрівна,
Зав. РПМПК
Кременецького району.
4.Корекційна робота з дітьми із ЗПР
Кожна дитина індивідуальна, неповторна. А діти із затримкою психічного розвитку особливі по-своєму. Для них характерна низка особливостей у психічній та особистісній сфері:
• зниження розумової працездатності;
• підвищення психічного виснаження;
• зайва збудливість і роздратування;
• емоційна нестійкість.
Особливості емоційної сфери дітей із
затримкою психічного розвитку:
• підвищена лабільність поведінкових реакцій;
• нестійкий фон настрою, який призводить до підвищення рівня тривожності;
• невпевненість у собі, у власних силах, унаслідок чого діти потребують постійного визнання, похвали, високої оцінки.
Водночас у таких дітей часто спостерігаються агресивні реакції.
Для одних дітей із ЗПР характерна гіперзбудливість, яка проявляється в загальному емоційному та руховому неспокої, зайвій активності: дитина робить багато рухів руками, ногами, непосидюча. Іншим, навпаки, властива загальмованість, в’ялість, пасивність. Часто в дитини з’являється відчуття неповноцінності, а це, у свою чергу, робить специфічним її ставлення до себе, до однолітків, до оцінок дорослих і дитячого колективу.
Тому, працюючи з такими дітьми, я велику увагу приділяю грі — постійній і незмінній супутниці дитинства. Виховне значення гри, її різнобічний вплив на розвиток дитини важко переоцінити. Гра органічна для дитячого віку, й за умови вмілого керівництва з боку дорослих здатна творити дива. Гра допомагає створювати дружний дитячий колектив, приєднувати до активної діяльності замкнутих дітей. Під час гри я краще розпізнаю своїх вихованців, їхній характер, звички, творчі можливості. Гра — іскра, що розпалює вогник допитливості й цікавості.
Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, я обов’язково поєдную два елементи — пізнавальний та ігровий. Коли визначаю певне завдання — надаю йому ігрового характеру. Завдяки успішному втіленню ігрового задуму виникає інтерес до гри. А коли з’являється зацікавленість, виникає й активність, і творчі думки. Кожен з дітей у процесі,дидактичної гри намагається показати групі свої вміння та знання.
Розвитку самостійності, навичок самоконтролю і взаємоконтролю, систематичному закріпленню і засвоєнню знань, вихованню позитивного ставлення до навчання сприяє самопідготовка. Керуючи самопідготовкою, значну увагу приділяю вирішенню таких завдань:
•дотримання послідовності самопідготовки;
• організація індивідуальної роботи з урахуванням вікових і психологічних особливостей дітей;
• використання пам’яток;
•організація роботи дітей, взаємодопомоги між дітьми.
Значна роль на самопідготовці відводиться роботі в парах. Об’єднуючи дітей, ураховую індивідуальні особливості дітей і створюю групи, в яких є діти з різним рівнем розвитку і навчальних досягнень. Я притримуюся тієї думки, що кожному необхідно вчитися самому. Але самостійного навчання також потрібно навчитися, й у цьому діти можуть багато допомогти одне одному.
Велике значення в розкритті нахилів, здібностей, вираженні особистості дітей мають заняття за інтересами. Робота на таких заняттях сприяє розвитку дрібної моторики м’язів, формуванню в дітей навичок самостійності и колективної праці; формує естетичний смак; виховує працьовитість, товариськість, бережливе ставлення до природи. Учні із задоволенням працюють із кольоровим папером і картоном, бісером, пластиліном, учаться творчо підходити до своєї роботи, фантазувати.
Особлива увага приділяється виховним заходам. Творчий підхід до проведення виховних заходів має велике значення. Такий підхід неможливий без використання елементів акторської та режисерської майстерності в педагогічній діяльності. Природа театральної педагогіки потребує, щоб увесь виховний спектакль був пронизаний творчою думкою й живими почуттями. Ними мають насичуватися кожне слово, мотивація рухів і міміка педагога, кожна режисерська сценка. Виховні заходи є справжніми творами театральної педагогіки, «живими організмами», що створюються творчими зусиллями всього колективу. Тому, готуючи та проводячи такі заходи, я керуюся принципами особистісно-орієнтованого підходу:
• неповторність кожної дитини;
• урахування особливостей дітей;
• виявлення особистості кожної дитини.
Виховні заходи різноманітні, цікаві,
викликають у дітей багато позитивних емоцій і задоволення.
Отже, особливості роботи з дітьми із ЗПР сприяють вихованню соціально активної, гуманістично спрямованої особистості; розвитку талантів, розумових і фізичних здібностей кожної дитини; формуванню майбутнього громадянина й діяча.
Чіхман Л.М., вчитель-логопед я/с "Сонечко"м. Бучача
ПЛАН-КАРТКА 1
1. Вправи для розвитку артикуляції, дихання і голосу.
1. Вправи для губ, язика, піднебіння:
• надування обох щік одночасно;
• надування обох щік поперемінно;
• втягування щік у рот;
• губи трубочкою — усмішка (чергуються);
• „вишкіряння” з розкриванням і закриванням рота з подальшим стисненням губ.
2. Статичні вправи:
• здування вати зі стола;
• надування гумовик кульок;
• „Метелику, лети” (дуття на метеликів, що висять на ниточках).
3. Динамічні вправи:
• підняти руки через сторони вгору — вдих, опустити руки — видих.
• підняти руки на потилицю — вдих, опустити — видих.
4. Розвиток сили голосу. Посилення сили голосу:
о-о-о-о-о і-і-і-і-і у-у-у-у-у
а-а-а-а-а и-и-и-и-и е-е-е-е-е
Дидактична гра „Місяць” (одинарні і подвійні оплески в долоні у різному поєднанні 1 + 1 + 1, 2+2+2, 2+2+1, 1+2+1 —повторити двічі-тричі).
- зібрати розсипані лічильні палички в коробочку;
- „Долоньки на столі” (на рахунок „один — два” розтулити пальці, потім стулити);
- „Долонька, кулак; ребро”;
- „Пальчики вітаються” (по черзі з'єднуються мізинець з мізинцем і т.д.);
- „Якої іграшки не стало?”;
- „Зібрати розрізні картинки з 3—5 частин”;
- „Пройти по лабіринту” (на кожне заняття новий варіант);
- робота зі шнурівкою (протягнути шкурок через усі отвори, пропускаючи одну дірочку; звичайна шнурівка, як у черевику).
• гра „Хто більше?” (знаходження звуків у назвах предметів за картинкою);
• „Хто більше придумає слів” (активізація словника, автоматизація різних звуків);
• „Запам'ятай слова” (відтворення слів у заданій послідовності);
• „Тихо—голосно” (розвиток координації рухів і почуття ритму);
• „Скажи, що ти чуєш?” (накопичення словника, розвиток слухової уваги; спів пташок, сигнали машин і т, д.);
• „Піжмурки з голосом” (знайти товариша по голосу і визначити напрямок звука у просторі);
• розглянь малюнок і скажи, хто літає швидше;
• склади розповідь за серією сюжетних картинок „Чому здивувалась Марійка?”.
ПЛАН-КАРТКА 2
1. Вправи для розвитку артикуляції, дихання і голосу.
1. Вправи для губ, язика, піднебіння:
• язик широкий — вузький;
• „Годинничок”;
• упирання язика то у верхні, то в нижні зуби;
• ковтання;
• позіхання;
• піднімання і опускання голови при сильному натискуванні підборіддям на кулаки обох рук.
2. Статичні вправи:
• „Чия пташка далі полетить?” (фігурки пташок ковзають по столі);
• „Приємний запах” (на видиху вимовляти з виразом задоволення слово або фразу: „Добре”, „Дуже добре”; „Вельми приємний запах”; „Надзвичайно запашна квітка” тощо);
Послухай, як я стукаю, і після того, як я закінчу, постукай точно так олівцем з довгими і короткими інтервалами: 2+1, 2+2, 3+1, 1+3.
- „Чоловічок” (вказівний і середній пальці бігають по столу);
- „Біг наввипередки” (рух попередньої вправи виконують дві руки одночасно);
- забавляйка „Пальчику, пальчику, де ти бував?”
Пальчику, пальчику, де ти бував?
Пальчику, пальчику, що ти чував?
— З меншеньким братом я кашу варив,
Із безіменним, я кашу поїв,
Із середульшим у лісі гуляв,
А із найбільшим пісню співав.
- „Кішка” (середній і підмізинний пальці впираються у великий; вказівний палець і мізинець підняті вгору);
- складання фігурок із лічильних паличок: „човен з парусом”, „ліжечко”,
,, телевізор табуретка „ паркан
- плавно вертіти олівець великим і вказівним пальцями;
- „Що зайве у цьому ряді?”;
- з яких овалів взяли квіти для букета;
- „Що переплутав художник?”.
• гра „Червоний — білий” (знаходження звука у словак, сприйнятих на слух. Якщо у слові є заданий звук — підняти червоний кружечок, якщо немає — білий);
• гра „Хто більше?” (знаходження звуків у назвах предметів на картинці);
• гра „Телеграф” (навчання складового аналізу слів);
• розглянь малюнок і скажи, де молода людина, а де — літня;
• розглянь малюнок: хто йде на прогулянку попереду, а хто — позаду?
• придумай веселу розповідь за серією картинок
ПЛАН-КАРТКА 3
1. Вправи для губ, язика, піднебіння:
• язик „лопаткою”;
• тягнути на розспів звук [и] з висунутим язиком;
• дути на широкий язик;
• „Горішок”.
2. Статичні вправи:
• гра „Перегуки в лісі”;
• гра „Луна” (одна дитина вимовляє голосний звук тихо, а друга — повторює його голосно і навпаки).
Повтори так само, як я за допомогою музичного молоточка: 2+2+1, 1+2+1,
2+1+2, 1+1+1.
- „Коза” (вказівний палець і мізинець правої руки витягнути);
- „Зайці” (витягнути вгору вказівний і середній пальці, а великий, безіменний і мізинець з'єднати);
- „Жук” (пальчики в кулак, вказівний і мізинець розведені в сторони, ворушити ними);
- „Козенята” (рухи такі самі, лише двома руками);
- „Дерева” (підняти вгору обидві руки долонями до себе, широко розвівши пальці);
- складання фігурок, з лічильних паличок: ,,санки”, ,,годинник”, „жук”, „човен’ „літак”;
- легко натискати на грушу пульверизатора, спрямовувати струмінь повітря на ватку так, щоб вона плавно рухалася по столу;
- „Чого більше: бегемотиків чи метеликів?”,
- „Які предмети зайві?”,
- „Знайди, де чий будинок”;
- зібрати розсипані лічильні палички однією рукою;
- скручування тасьми.
• пригадати персонажів казки „Колобок” і назвати їх;
• гра „Назви будь-яке слово”;
• дидактична гра „Дитячий світ” (назвати слова, що означають лише іграшки);
• гра „Підкажи слівце”, наприклад:
Я сьогодні вранці-рано умивався під... (краном).
• на робочих аркушах зафарбувати лише ті предмети, які діти назвуть у кінці кожного рядка, наприклад:
Причепившись до задньої шини, ведмедик їде на... (машині)
• придумати розповідь за серією сюжетних картинок.
Чіхман Л.М., вчитель-логопед я/с "Сонечко"м. Бучача.
Сьогодні, діти із затримкою психічного розвитку становлять найчисленнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі виховання, навчання та соціально - трудової адаптації. Вони значною мірою визначають контингент дітей дошкільних навчальних закладів а також учнів, які стійко не встигають у навчанні. Тому своєчасна корекція роботи з дитиною із затримкою психічного розвитку є водночас і розв’язанням проблеми «невстигання» у навчанні і правопорушень учнів. Дослідники наводять статистичні дані про те, що більше половини неповнолітніх правопорушників мають знижений рівень інтелектуального розвитку. Тому, налагодження системи допомоги дітям із затримкою психічного розвитку набуває важливого суспільного значення.
Про корекційну роботу з дитиною із затримкою психічного розвитку ми можемо говорити лише тоді, коли будуть встановлені причини виникнення затримки психічного розвитку. Причини виникнення ЗПР можуть носити як біологічний так і соціальний характер. Спочатку розглянемо біологічні причини виникнення ЗПР. Вони теж бувають різними, а саме:
1. Трапляється генетично зумовлене уповільнене дозрівання різних систем організму, у т. ч. й нервової системи. Такі діти, не виявляючи хворобливих ознак, і фізично, і психічно відстають від вікової норми. Особливо відстає емоційно – вольова сфера, наприклад, дитина може виявляти досить знань і кмітливості в грі, але дуже важко сприймає навчальні завдання, погано засвоює правила поведінки, свої обов’язки тощо. Адаптація до школи у таких дітей досить складна. Їм краще починати шкільне навчання пізніше, і при цьому вони потребують індивідуального підходу з боку сім’ї та педагога.
2. Сьогодні, частіше трапляється затримка психічного розвитку дітей, яка зумовлена різними тілесними захворюваннями, особливо такими, що починаються в ранньому віці, і, набуваючи хронічності та позбавляють дитину життєрадісності й активності.
Як правило, центральна нервова система в таких випадках безпосередньо не уражається хворобою, але терпить від загального виснаження дитячого організму. Хвороба знижує психічний тонус дитини, а тому складаються несприятливі умови і для розвитку її психічних функцій. Зрозуміло, що найпершою умовою подолання такої форми затримки психічного розвитку у дитини є лікування її хвороб. Проте цього буває замало, і потрібна ще й систематична педагогічна робота (але без перевантажень), щоб заповнити прогалини загального психічного розвитку.
Найскладнішою є так звана церебрально-органічна форма затримки психічного розвитку. Як свідчить її назва (церебральний-мозковий), вона пов'язана з хворобливим ураженням мозку. Прояви її стійкіші і яскравіше виражені. Щоб їх усунути чи пом'якшити, потрібні систематичні й тривалі лікарські та педагогічні заходи. Під час неврологічного обстеження таких дітей досить часто виявляються певні відхилення у функціонуванні їхньої нервової системи, що свідчить про шкідливий вплив на мозок плоду чи новонародженої дитини різних чинників, як-то: різні хвороби матері під час вагітності, токсичні речовини, якими забруднене навколишнє середовище, а також нікотин, алкоголь, деякі лікарські препарати. Звідси зрозуміло, чому так багато вихованців будинків немовлят та дитбудинків відстають у розвитку. Внаслідок хімічної залежності матері, діти ще до народження зазнають руйнівного впливу алкоголю, наркотиків, а після народження потерпають від чималих інших бід: недбальство матері, проживання в атмосфері асоціальної сім'ї. Зрозуміло, що умови проживання дитини в неблагонадійній сім'ї: алкоголізм батьків, їхня неуважність, а з часом і жорстокість до дитини - теж можуть стати причиною затримки її психічного розвитку.
3. Затримку психічного розвитку зумовлюють різні запальні
захворювання центральної нервової системи впродовж перших років життя, а також травми головного мозку. Ознаки затримки психофізичного розвитку, пов'язані з ушкодженням мозку, у багатьох дітей виявляються уже в ранньому дитинстві: запізнілим початком ходіння, незграбністю в рухах, затримкою у розвитку мовлення, зниженою пізнавальною активністю. Залежно від того, які функціональні системи мозку зазнали ушкодження, можна спостерігати окремі особливо виражені порушення пізнавальної діяльності. У деяких дітей найбільш вираженими є недоліки розвитку мовлення, читання, в інших - рахування, просторової орієнтації, довільної регуляції поведінки.
Крім розглянутих біологічних факторів, затримку психічного розвитку можуть зумовити ще й соціальні чинники (їх ще називають соціогенні або психогенні). Сама назва говорить про те, що негативний вплив на розвиток дитини справляють умови соціального оточення (умови проживання, організації розвитку, вигодовування (харчування), спілкування тощо).
У більшості випадків причини (біологічні та соціальні), що зумовлюють різні форми затримки психічного розвитку дитини поєднуються. Іноді навіть ретельне обстеження не дає змоги визначити, які саме з чинників відігравали вирішальну роль у виникненні ЗПР. Але, для дитини із ЗПР більш важливим є визначення реального стану її фізичного і психічного розвитку та вчасне призначення програми корекційної роботи з такою дитиною, а саме – лікувально – оздоровчих і психолого – педагогічних заходів.
Враховуючи вік дитини із ЗПР психолого – педагогічні заходи корекційної роботи можна виокремити у дві групи:
1. Корекція затримки психічного розвитку дітей дошкільного віку.
2. Корекція затримки психічного розвитку у школярів.
Корекція затримки психічного розвитку у школярів.
Відставання від вікових норм у сформованості пізнавальних функцій, соціально - комунікативних навичок, довільної поведінки, обізнаності з навколишнім світом є ознаками затримки психічного розвитку школяра. Такі школярі потребують спеціальної підготовчої педагогічної роботи, щоб надалі мати змогу включитися у навчальний процес.
Для забезпечення дітям із затримкою психічного розвитку відповідних умов для успішного навчання в нашій країні уже чверть століття працюють спеціальні школи інтенсивної педагогічної корекції інтернатного типу. Оскільки для навчання у спеціальній школі дитина відривається від сім'ї, щоденної батьківської турботи про неї, то перевагу стали віддавати навчанню дитини у загальноосвітніх школах. У школах з дитиною із ЗПР працюють переважно вчителі загальноосвітньої школи, які пройшли фахову підготовку та ознайомились із психологічними особливостями дітей з відставанням в розвитку, оволоділи особливостями методики педагогічної роботи з ними. Звичайно, в спеціальних школах інтенсивної педагогічної корекції інтернатного типу та загальноосвітніх школах знайде застосування своїм знанням не тільки вчитель, а й дефектолог та психолог.
Програма навчання з здоровими дітьми і навчання та корекційної роботи з дітьми із ЗПР в школах - інтернатах і загальноосвітніх школах однакова і загалом відповідає загальнодержавній міністерській навчальній програмі загальоноосвітньої школи.
На нашу думку, потрібно внести зміни у загальнодержавну міністерську навчальну програму загальноосвітньої школи, де окремим розділом визначити специфіку навчання дітей із ЗПР, зокрема:
1. Створити спеціальні класи, де могли б навчатися діти із ЗПР.
2. Уповільнювати темп засвоєння навчального матеріалу такими дітьми,
приділяти час для повторення вивченого.
3. Давати можливість відпочити дитині із ЗПР впродовж уроку.
4. У методиці навчання використовувати ігрові форми вивчення
навчального матеріалу з метою поступового підведення дітей до оволодіння навчальною діяльністю дітей та роллю учня.
5. Якщо є велика кількість дітей із ЗПР, то тоді розподілити їх у класи
(бажано не більше 12 дітей у класі), оскільки це сприятиме індивідуалізації корекційної роботи з кожною дитиною, відповідно до її психічного і фізичного стану, рівня знань, умінь та навичок.
6. Якщо ж у початкових класах діти засвоюють повний обсяг програми
початкової школи та позбулися ознак затримки психічного розвитку (набули повної працездатності), то на педагогічній раді прийняти рішення про переведення такої дитини у звичайний клас.
Можлива й ситуація при якій діти, яким психолого-медико-педагогічною консультацією встановлено діагноз затримки психічного розвитку та визначено зміст корекційного навчання, можуть відвідувати звичайну школу на загальних засадах, отримуючи право на додаткових п'ять годин корекційних занять з педагогом в тиждень.
Така форма, як домашнє навчання виправдана і дозволяється тільки у тих випадках, коли дитина через хворобливі розлади поведінки є небезпечною для колективу чи через важку хворобу фізично неспроможна відвідувати школу.
Відвідування ПМПК є добровільною справою, проте уникнення її може призвести до ускладнення навчальної ситуації в подальшому. Ми вже зазначали, що чим пізніше виявлені навчальні труднощі у дитини, тим складнішим буде процес щодо їхньої компенсації. Як уже наголошувалося, затримка психічного розвитку за сприятливих умов навчання і виховання дитини великою мірою піддається корекції і компенсації. Було б необачно, якби в молодшому шкільному віці можливості розвитку дитини були втрачені через неадекватні потребам дитини умови навчання. Зрозуміло, що оптимальними умовами для початку навчання дитини із затримкою психічного розвитку є спеціальний клас інтенсивної педагогічної корекції при загальноосвітній школі про що ми вже зазначали вище. Проте, сьогодні таких класів дуже мало, і дитина дуже часто змушена навчатися у масовому класі. За цих умов успішність її навчання великою мірою залежатиме від єдності зусиль усіх зацікавлених сторін.
Підсумовуючи зазначимо, практика широкого впровадження корекційної допомоги дітям із затримкою психічного розвитку потребує системи їх активного виявлення. Вона може бути забезпечена узгодженою співпрацею дошкільної та шкільної психологічної служб з психолого-медико-педагогічними консультаціями, мережа яких нині недостатня, хоча поволі зростає. Потрібне й подальше удосконалення навчальних програм та корекційних технологій, поглиблення їх диференціації відповідно до різних категорій дітей із затримкою психічного розвитку тощо. Особливої уваги заслуговує забезпечення соціально - трудової адаптації та професійної підготовки цих дітей.
Методист Монастириського районного управління освіти
Г. В. Бойко
Немає коментарів:
Дописати коментар